Суспільство

«У нас процес рухається дуже повільно, тому що немає впливу держави» – полтавська еко-активістка щодо сортування сміття в Україні

Минулого тижня у Львові відбувся дводенний семінар, на якому вітчизняні та іноземні фахівці обговорювали проблему поводження з відходами в Україні. На відповідному заході побувала й полтавка Юлія Мельник – лідерка екологічної громадської організації «Еколтава». Юлія розповіла «ЕнергоЛайфу» про іноземний досвід у поводженні з побутовими відходами, а також про те, який механізм можуть запровадити в Україні.
0 коментар
: Юлія Мельник. Фото - Олена Ангелова
Юлія Мельник. Фото - Олена Ангелова

Минулого тижня у Львові відбувся дводенний семінар, на якому вітчизняні та іноземні фахівці обговорювали проблему поводження з відходами в Україні. На відповідному заході побувала й полтавка Юлія Мельник – лідерка екологічної громадської організації «Еколтава». Юлія розповіла «ЕнергоЛайфу» про іноземний досвід у поводженні з побутовими відходами, а також про те, який механізм можуть запровадити в Україні.

Нещодавно Ви повернулися зі Львова, де протягом 2 діб перебували на екологічному семінарі. Що обговорювали на цьому заході?

Семінар був на тему «Як вплинути громадськості на зміну поведінки щодо поводження з відходами в Україні?». Там були практично всі організації, які займаються проблемою вирішення сміття в Україні. Також були різні експерти з Європи та України.

Що вдалося цікавого для себе дізнатися?

Цікаво було усім познайомитися, адже той рух, який за енергозбереження, він досить згрупований. А цей рух, який працює над проблемою вирішення сміття, він не дуже згрупований і розрізнений. Тобто це був цікавий захід для того, щоб розповісти, хто чим займається у себе в регіоні і обговорити, які варіанти найкращі для України у вирішенні проблеми відходів.

Що розповідали іноземні спікери про досвід поводження з відходами у власних країнах?

Вони розповідали про розширену відповідальність виробників. Як це відбувалося у Європі, що деякі виробники дуже «противилися».  Хоча це одне з найважливіших кроків, адже коли виробник продукує упаковку, він має за неї відповідати, щоб потім були кошти на її переробку.

Тобто, у ціну товару виробник закладає і вартість переробки?

У різних країнах по-різному. У деяких – це спеціальний збір чи податок. 

Мені сподобався досвід Естонії, Литви та Латвії. У них є автомати, за допомогою якого ти можеш або продати свою пляшку, наприклад, пластикову. Або віддати ці гроші на благодійність. Дуже гарна ідея.

У Фейсбуці Ви писали, що на семінарі був представник Міністерства екології. Обговорювали Національну стратегію поводження з побутовими відходами?

Так, вона зараз на стадії обговорення, до якого можуть долучатися різні організації. Текст програми знаходиться на сайті Мінекології. Якщо її запровадять, це буде перша національна стратегія.

Обговорювали також закон, який вступає в дію з 1 січня 2018 року (про заборону захоронення невідсортованих відходів – ред.). Одні говорять, що його варто відтермінувати, тому що немає механізму. Хтось говорить, що цього робити не треба, адже це буде стимулом для вирішення проблеми сміття.

А яка Ваша думка яка з цього приводу?

Моя думка, що відтерміновувати не потрібно. Але потрібно зараз дуже швидко приймати національну стратегію, і відштовхуючись від неї, мотивувати місцеві органи влади активніше працювати над проблемою та запрошувати інвесторів в країну на вигідних для всіх сторін умовах. Для Полтавщини зараз важливо, щоб на рівні області домовилися про сміттєпереробні потужності в рамках субрегіональної стратегії поводження з відходами, бо без цього далеко не заїдеш. Частину сміття можна відсортувати, але все одно сміттєзвалища будуть зростати. Але через політичні моменти це питання стоїть на місці, і не зрозуміло, як на це вплинути.

Справді, з 1 січня набирає чинності відповідний закон. Кажуть, що осіб, які його не дотримуватимуться, очікують великі штрафи. Проте ніяких підзаконних актів, які б окреслювали відповідну процедуру, немає. Так само немає інфраструктури, яка б дала змогу людям сортувати. Ви так не вважаєте?

Насправді, інфраструктура – це найменша проблема. Найбільша – щоб люди сортували. Можна сортувати по різних пакетах, у селах сортувати в мішки в підсобних приміщеннях. Я коли в Японії була, нам демонстрували, як це робиться на прикладі показової спільноти. У містечку Окі сортують сміття на 25 фракцій. Для кожного сміття є різного кольору пакети. Пакети видає компанія, яка і забирає ці відходи. І вони зобов’язані сортувати, бо видно, хто що викидає, адже пакети прозорі. Взагалі це карається і людям просто соромно.

У нас в ментальності є «чого я маю платити за  вивезення сміття. Це дорого». Можливо тому, що ти це сміття виробляєш? У нас немає такої відповідальності.

Як я бачу механізм сортування. Наприклад, виділяється в селі якесь приміщення. Там накопичується відсортоване сміття, яке потім забирає підприємець. Органіка повинна компостуватися! А все інше, не відсортоване, захороняти на полігонах, а в майбутньому спалювати на сучасних заводах з потужними фільтрами при високій температурі. Але в нас ще є інша проблема – немає сертифікованих полігонів. Також дуже мало комунальних установ, з якими можна укласти договір на вивезення сміття.

З ким ще Вам довелося познайомитися на семінарі?

Познайомилися з Анною Прокаєвою, активісткою з Харкова, яка популяризує акцію «Прихисти пакет». Це збір поліетиленових пакетів. Дуже цікава акція, вона набирає великих обертів.

До речі, у нас в Полтаві Влад Міцюк (пункт збору вторсировини на Миру,9 – ред.) займається збором пакетів. Він розказував, що зараз черга на переробку пакетів. Буває, неможливо втиснутися, щоб завести вторсировину, тому що завод не справляється. Люди почали активно здавати пакети.

Про що ще говорили на заході?

Дискутували про сміттєспалювальні заводи, чи можуть вони бути в Україні. Говорили що можуть, але точно не такі, як завод «Енергія». Обговорювали, що інвесторів потрібно дуже ретельно перевіряти. Але все одно повинно бути максимум сортування.

Знаю, що за кордоном дуже багато сміттєспалювальних заводів. Чи це не школить довкіллю?

Все залежить від температури спалювання і фільтрів. Від цього і залежить ціна заводу. Наприклад, в Японії більшість сміття спалюють. Чому – тому що це зайва енергія. Але у них стоять суперпотужні фільтри. У них дуже жорстко з вимогами, плюс висока температура спалювання. Фактично, зола на виході не має якихось небезпечних відходів. Її потім висипають на поле, де потім можна щось висаджувати.

Тобто, спалювати сміття – це вихід, але якщо притримуватися жорстких вимог?

Так, звичайно. Ми маємо розуміти, що іншого виходу поки що не придумали. Все одно якусь частину прийдеться або закопувати, або спалювати. Це одна з технологій сміттєвого циклу. Крім того, нам потрібно суттєво скорочувати продукування сміття!

Зараз наша задача – довести сортування до того рівня, щоб на спалювання йшло мінімум.

Ви багато років в екологічній «темі». За Вашими спостереженнями, стає більше прибічників та людей, які починають більш шанобливо ставитися до довкілля?

Так, звісно. Тема стає все більше на слуху. Люди частіше бувають за кордоном, і бачать, як це там робиться і приїжджають зі зміненою свідомістю. У нас процес рухається дуже повільно, тому що немає впливу держави.  Якщо влада «підключиться» – то процес піде набагато швидше. Років через 5 Україну буде складно впізнати, бо розквітне.

ЕнергоЛайф.інфо

Article Rating

Vote Data